22.06.2015

(о. Джон Мейн OSB | о.Джеррі Пірс CssR | св. Йоганн Рюйсбрук | Євангеліє від Марка)

Щотижневі читання для медитативних груп у традиції о.Джона Мейна OSB

1796507_233749740131356_1266361417_n

 

о. Джон Мейн OSB «Монастир без стін»
(Лист 4 «Повнота відкритості та життя»)

Суть віри полягає не в зусиллі волі, але швидше у відкритості. Для нас э дуже важливим навчитися розуміти віру в якості позитивного, креативного, тонкого способу буття. Справжня віра э далекою від суворої непохитності, так само як і від пасивності чи квіертізму. Ефективність всього, що ми робимо, залежить в першу чергу від якості самого нашого буття. Наша відкритість також залежить ще від декількох особливих якостей. По-перше, це здатність перебувати в спокої. Ми не можемо бути відкритими по відношенню до того, що є, якщо будемо постійно метушитися. По-друге — здатність перебувати в тиші. Неможливо слухати або приймати, не приділяючи повної уваги. І нарешті, це здатність перебувати в простоті. Наша природа вкорінена в цілісності і Божій чистоті. Цей стан відкритості, що поєднує в собі спокій, безмовність і простоту і є станом молитви. У цьому стані ми знаходимо свою людяність в благій гармонії з Божим буттям в Ісусі.

Шлях медитації веде нас до повноти людської природи, до повноти життя, і покликання до цього стану повноти охоплює всіх нас без винятку. Медитуючи, ми прагнемо залишатися в центрі реальності, вдивляючись в «medio» (лат. — середина) і усвідомлюючи, що це центр не нас, але Бога. У медитації ми вступаємо в живий потік віри, що наділяє сенсом традицію, що сформувала нас. Ми входимо в стан віри, в якому ми безпосередньо і особистісно зустрічаємося з присутністю живого Христа в нас, впізнаючи Його за межою мови і мислення. Ми впізнаємо Його, незважаючи на те, що Він «за межами знання». Таке знання вельми сильно відрізняється від всіх інших видів знання, з якими ми стикаємося, вивчаючи історію, займаючись наукою або читаючи поезію. Це не знання про Бога, як про об’єкт, адже Бог не може бути пізнаний таким чином. Про цю істину християнська традиція говорила, починаючи зі св. Іринея Ліонського, за словами якого «без Бога не пізнаєш Бога». Тільки Бог може знати Бога. Всі ми покликані брати участь у Божому самопізнанні, і це покликання може бути реалізовано в нашій єдності з Ісусом. Таке знання — не просто інтелектуальне осмислення Божої величі, абсолютності або співчуття. Самопізнання Бога це любов, і любов — це Трійця. Це головна сила і прообраз всього творіння. Бог є любов, вчить нас апостол Іоанн. І ми покликані Любов’ю до любові.

 

о.Джеррі Пірс CssR  «Недільна тиша — стежка, що веде до життя»
(Мк 4:35-41, XII Неділя звичайна (B), «Ми важливі для Бога») 

Подібно апостолам, ми часто відчуваємо, що потребуємо відпочинку від важкої праці, особливо якщо ми трудимося у винограднику Господньому. Псується погода, і ми починаємо обурюватися — «хіба ми не заслужили невелику паузу?». Ми боремося з ситуацією, використовуючи усі свої ресурси. Але потім ми неминуче впадаємо в паніку, і розуміємо, що пора розбудити Господа, якому ми дозволяли спати в нас раніше. Коли ми повертаємося до Нього в довірі молитви, Господь пробуджується в нас і відновлює спокій в нашому серці і в усьому, що нас оточує. У безперестанній довірчій молитві ми торкаємося Ісуса, який перебуває в нашому серці, незалежно від того, спимо ми чи пильнуємо. Він перебуває там з любов’ю, яку ми не здатні видалити і яка не відає кордонів статі, раси чи релігій. Наша безмовна присутність в цій Присутності, мабуть, є найбільш об’єднуючою дією, яка взагалі можлива в цьому світі.

 

св. Йоганн Рюйсбрук «Книга вищої істини»

Ті, що віддалися Богові, в діяннях чи в недіянні, в стражданні чи в радості, тим знаходять великий спокій, внутрішню радість, втіху і милість, в яких світ не має нічого. […] Бо бачать вони, що Отець із Сином через Святого Духа охоплюють один одного і всіх обраних, перебуваючи завдяки Своєї любові в Єдності Своєї Природи. Їх Єдність вічно притягує і приваблює до себе все, що народжується від Нього по природі Його або по милості Його. […] В спустошеному та вільному від образів розумінні вони проходять через всі труди, заняття та обставини, поки не досягнуть висот духу. Там їх розуміння, безвидне подібно порожнечі, насичується Сяйвом Вічності, як повітря насичується сяйвом сонця. При цьому воля, що відмовилася від себе та була піднесена, перетворюється і насичується безбережною любов’ю, подібно до того як, розжарюючись, залізо насичується вогнем. І тоді порожня піднесена пам’ять відчуває себе обійнятою бездонною Відсутністю Образів. І таким же чином створений образ вище розуму об’єднується з Образом Божественним, Який є джерело його буття.

Хоча Бог і дає душі Себе таким, який Він є, Він дає душі Себе у її коріння, де вже не панує розум і де у повній простоті вона преображається в Бозі. Тут душа знаходить єдність з істиною і повнотою всього в Бозі.

 

Євангеліє від Марка
(Мк 4:35-41)

І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік. І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним. І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився! А Він спав на кормі на подушці… І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо? Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала… І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте? А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?

 

break

Щотижневі читання для медитативних груп — архів читань, які можуть використовувати як групи, які проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також з текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації і медитативного читання!

 

Компіляція та переклад читаннь: Альберт Захаров