Великдень 2015

Вітання від редакції

articles_easter2015_1b

Дорогі брати і сестри, що святкують сьогодні Великдень за юліанським календарем, сердечно вітаємо Вас з Христовим Воскресінням!

«Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, Життя дарував!»
(тропар Великодня)

«Сила Воскресіння Христа збирає весь час і простір в точку єдності і всеохопності. У мікрокосмі людського серця весь космос радикально перетворюється цією силою, сконцентрованою в одній точці чистої і безмежної любові. Ми звільнені від ілюзії, що змушувала нас знаходити самих себе у відриві від єдності творіння або за гранню Бога. Через цю силу, що однаково охоплює і відкритий космос, і серцевину нашого буття, ми виходимо за грань себе в божественну повноту буття, у плерому Христа. Нам потрібно лише зберігати простоту, вкоріненість у реальності і завжди залишатися вірними нашому медитативному паломництву. Так ми увійдемо в союз з нашим витоком, з нашим початком. Наша мета і той, хто нас вчить, наше джерело і той, хто нас веде — є одне.»

(о. Джон Мейн OSB «Монастир без стін: духовні листи», квітень 1981 р.)

.

Кожна істино духовна подорож веде нас за межі протилежностей — туди, де долається болісне подвоєння тих, хто йде шляхом, де пам’ять про минуле й очікування майбутнього зливаються у миті теперішнього, де любов до Бога, до себе й до оточуючих врешті була б пізнана як недоланна єдність Любові. Шлях великопісного споглядання щорічно веде нас крізь пустелю, у якій ми намагаємося наблизитись до цієї єдності Божої істиної реальності, пробуджуючись від сну егоцентричності до чування у присутності Того, у Якому все існує, Хто усьому передує, у Якому все досягає повноти, завершення та єдності. Незважаючи на те, що хтось із нас приклав більші, а хтось менші зусилля під час великопісної подорожі — Великдень, Воскресіння Христа, стає для нас усіх великим зрівнювачем. Якщо ми увійшли до сяючого потоку боголюдського життя Ісуса (де смерть і воскресіння стали одним цілим, «і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши», Еф 2:16), наша власна кваліфікація більш нічого не варта. Усе, що для людини здається неможливим, завжди під силу Богові, що живе у сокровенній таємниці кожного людського життя.

Сьогодні ми святкуємо не перемогу своїх власних вмінь або сил, а неймовірну зустріч у швидкоплинності нашого життя з вічним Життям голосу вічної тиші, Слова Божого. Тут і тепер (як може здаватися, порушуючи усі природні закони, але насправді сповнюючи існине призначення усього «Ним та для нього створеного»), унікальні співзвучности наших життів впізнають себе у гармонійній єдності Слова, Яким та для Якого були створені, і в Якому для їхнього звучання більш не буде ані початку, ні кінця. І тепер ми знаємо, що життя Воскреслого Христа, яке ми сьогодні вітаємо у собі та одне в одному в яскравому світлі свята, — це власне та дорогоцінність, прикрасою та домом якої є наше тіло, наша душа, наше життя. Усе, що нам залишається, — це продовжувати у сліпучому сяйві повсякдення зберігати й пізнавати цю дорогоцінність у собі та у ближніх. Це й є сенс великоднього виміру нашої щоденної дисципліни медитації, так само як й усіх інших спиць молитовного колеса, що вертає нас додому, до Бога, — силою «праці послуху», як про це сказав би св.Бенедикт.

break

Редакція www.christian-meditation.com.ua

* Ікона Воскреслого Христа, © Mary Saywood (абатство Turvey, UK)