Хресна дорога з бл. Юліаною Норіджською

391420_362188730523377_1751396171_n

«Любов була Його задумом»

Хресна дорога з блаженною Юліаною Норіджською

break

Вступна молитва кардинала Ньюмана

Всемогутній Боже, зміцни мене Твоєю силою, втіш мене Твоїм вічним миром, освіти мене красою Твого лику, просвіти Своїм нерукотворним світлом, очисти пахощами Твоєї несказанної святості, занур мене в Себе і дай мені пити, наскільки смертна людина зможе вмістити потоки благодаті, що виливаються з Отця і Сина, потоки благодаті Твоєї Любові, Єдиносущної та Нескінченної.

1

Стояння 1: Христа осуджено на смерть

І каже до Нього Пилат: Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я владу розп’ясти Тебе, і маю владу Тебе відпустити? Ісус відповів: Надо Мною ти жадної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було; тому більший гріх має той, хто Мене тобі видав…

(Євангелія від Івана 19, 10-11)

Потім наш благий Господь Ісус Христос сказав, запитуючи: «Ти рада, що Я страждав за тебе?» Я сказала: «Так, Господи, дякую; так, Господи, будь благословен!» Тоді сказав Ісус, наш добрий Господь: «Якщо ти рада, то і Я радий; для мене радість, блаженство, вічна насолода, що я взагалі страждав за тебе, і, якби Я міг, Я хотів би страждати більше».

(Одкровення 9, розділ 22, с. 155)

2

Стояння 2: На Ісуса кладуть хрест

І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Череповищем зване, по-гебрейському Голгофа.

 (Івана 19, 17)

І тут я побачила […] що любов, яка спонукала Його страждати, перевершує всі Його страждання, як Небеса вищі за землю, тому що ці страждання були благородним славним діянням, звершеним дією любові в часі. А любов була без початку, є і буде без кінця.

(Одкровення 9, розділ 22, с. 157)

3

Стояння 3: Ісус падає під тягарем Христа

І хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був. А вдосконалившися, Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння…

(Послання до Євреїв 5, 8-9) 

Коли Адам упав, упав і Син Божий. Через праведну єдність, створену на Небесах, Бог Син не міг бути відділеним від Адама, тому що під Адамом я зрозуміла всіх людей. Адам відпав від життя у смерть у яму цього нещасного світу, а після цього і в пекло. Божий Син упав разом із Адамом у яму лона Діви, що була найчистішою донькою Адама, щоб тим самим очистити Адама від провини на Небесах і на землі, і Своєю міццю Він виніс його з пекла.

 (Одкровення 9, розділ 22, с. 281)

 4

Стояння 4: Христос зустрічає Свою Пречисту Матір

Тож нахилившись над ним, почала вона глузувати з жорстокого тирана, кажучи так, батьківською мовою: «Сину мій, змилуйся надо мною, що носила тебе в лоні 9 місяців, що годувала тебе 3 роки і вигодувала та й довела до цього віку, кормивши тебе. Молю тебе, дитино, поглянь на небо й землю, подивися на все, що в них є, і зрозумій, що все це Бог створив з нічого, і що й людський рід став існувати таким робом. Не бійся цього ката, а, гідний своїх братів, прийми смерть, щоб я могла тебе в Божому милосерді знову мати разом з братами».

(2 Книга Макавеїв, 7, 27-29)

Тут я побачила частину співстраждання Пані нашої Святої Діви Марії, тому що Христос і вона були настільки з′єднані любов′ю, що велич цієї любові була причиною сили її болю. В цьому я побачила властиву природі любов, продовжену благодаттю, любов, яку створіння відчуває до Нього, ту природну любов, яка була найбільш повно (і навіть більше ніж повно!) об′явлена в Його дорогій Матері. Бо наскільки вона любила Його більше, ніж інші, настільки її муки перевищували муки всіх інших. Тому що чим вище, сильніше, ніжніше любов, тим більше скорботи тому, хто любить, бачити, що тіло улюбленого зазнає болю.

(Одкровення 8, розділ 18, с. 141)

 5

Стояння 5: Симон Киринеянин допомагає Ісусу нести хрест

І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

(Євангелія від Луки 23, 26)

І всі Його учні і всі Його істинні друзі переживали болю більше, ніж навіть їх власна тілесна агонія. І тому я впевнена, дивлячись на своє власне переживання, що останні з них любили Його настільки сильніше, ніж себе, що це перевершувало все, що я можу сказати. Тут я побачила велику єдність між Христом і нами, як я це розумію. Тому що, коли Він був у скорботі, ми були в скорботі.

(Одкровення 8, розділ 18, с. 143)

 6

Стояння 6: Свята Вероніка витирає рушником божественний лик Спасителя

Бо Він виріс перед Ним, мов галузка, і мов корінь з сухої землі, не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати! Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його…

(Ісая 53, 2-3)

І тоді декілька разів наш благий Господь дав мені більше видіння, так, що я точно зрозуміла, що це насправді було об′явлення. Воно було формою та подобою нашої жалюгідної мертвої оболонки, яку прекрасний, світлий, благословенний Господь наш носив за наші гріхи. Це нагадало мені про святий обрус святої Вероніки з Риму, на якому залишив Він зображення Свого благословенного обличчя під час жорстоких Страстей, із власної волі йдучи на смерть; і про часту зміну Його кольору. Через коричневий і чорний відтінки цього образу і вбогість, що викликає жалість, багато хто дивується, як узагалі таке могло бути; розумію, що на ньому залишив зображення Свого благословенного обличчя Він Сам, Той, Хто є Краса Небес, квітка землі та плід лона Діви. […] Це був образ і подоба нашої жалюгідної чорної смертної оболонки, в якій був схований наш прекрасний, світлий і благословенний Господь Бог […] Нехай буде Він Благословен!

(Одкровення 2, розділ 10, с. 111)

 7

Стояння 7: Ісус удруге падає під тягарем хреста

Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання.

(Послання до Євреїв 2, 10)

І тоді наш люб′язний Господь відповів, явивши повний таємниці чудовий приклад про Пана, у якого був слуга, і дав мені видіння для розуміння обох. […] Пан урочисто сидить у мирі та спокої; слуга стоїть віддалік, шанобливо, перед своїм Паном, готовий виконати Його волю. Пан дивиться на Свого слугу з любов′ю та милістю і лагідно посилає його в якесь місце виконати Свою волю. Слуга не просто йде, а раптово зривається та біжить із великим поспіхом, щоб із любові виконати волю Пана, і тут же падає в яму, дуже сильно раниться. І тоді він охає і голосить, нарікає і скаржиться, проте не може ні підвестися, ні допомогти собі хоч якось.

Будучи людиною […] він пережив горе, і в цьому горі він досвідчив сім великих болів. Першим були тяжкі рани, отримані від падіння, які він сильно відчував. Другим була важкість його тіла. Третім була слабкість як наслідок двох перших. Четвертий – що його розум був засліплений ісвідомість затуманена так, що він майже забув про свою любов.  П′ятим було те, що він не міг піднятися. Шостий був найбільш несподіваним для мене, і це було те, що він лежав у самотності. Сьомий – те, що місце, де він лежав, було довгим, твердим і приносило страждання. Я дивувалася, як цей слуга міг смиренно терпіти там усе це горе. […] Пан, який сидів урочисто у спокої та мирі, я зрозуміла, що це був Бог. Під слугою впізнаємо Другу Особу Трійці, і також Адама, тобто всіх людей. Його падіння були об′явлені в той час, щоб тим самим дати пояснити, як Господь розглядає людину взагалі і її падіння. Тому що в очах Бога всі люди – це одна людина, і одна людина – це всі люди.

(Одкровення 14, розділ 51, с. 265)

 8

Стояння 8: Христос утішає жінок, що плачуть

А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним. А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!

(Лк 23, 27-28)

Але що було об′явлено окремо, і високо, і з повним любові виразом обличчя, то це те, що ми повинні лагідно й терпеливо переживати покаяння, яке Бог Сам дає нам, пам′ятаючи Його благословенні Страсті. Бо коли ми пам′ятаємо про Його Страсті зі співчуттям і любов′ю, тоді ми страждаємо разом із Ним, як Його друзі, які бачили це. […] Біжімо ж до нашого Господа і приймімо втіху.

 (Одкровення 16, розділ 77, с. 143)

9

Стояння 9: Ісус падає під тягарем хреста втретє

Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від Анголів, що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх.

(До Євреїв 2, 9)

Внутрішньо духовне об′явлення думок Пана зійшло мені в душу, з чого я побачила, що так має бути, відповідно до Його великої доброти і Його власної слави, що Його дорогоцінний слуга, якого Він любив так сильно, мусить бути істинно та щасливо винагороджений повіки, навіть більше, ніж він отримав би, якби не впав. Так, і настільки більше, що його падіння та горе, яке він пережив від цього падіння, перетворяться на високу прекрасну славу йвічне блаженство.

(Одкровення 14, розділ 51, с. 267)

 10

Стояння 10: Ісуса Христа оголюють

Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної…

(До Филип′ян 2, 6-8)

Наш Господь об′явив мені духовне видіння Своєї близької, по-домашньому нехитрої любові. Я бачила, що для нас Він є все, що ми вважаємо хорошим і заспокійливим. Він – наш одяг, який покриває та загортає нас заради любові, охоплює та закутує нас заради ніжної любові, так, що Він ніколи не зможе покинути нас, будучи всім, що є хорошого для нас, – як я це розумію.

Як тіло загорнуте в одяг, а кістки – у плоть, а серце – в грудну клітку, так і ми, душа й тіло, загорнуті в доброту Бога і заховані в ній; так, і навіть сильніше, тому що всі ті можуть зноситися й потріпатися, але Божа доброта завжди цілісна і незрівнянно більш близька до нас.

(Одкровення 1, розділ 5-6, с. 85)

 11

Стояння 11: Ісуса розпинають на хресті

А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп’яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч. Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!… А як Його одіж ділили, то кидали жереба.

(Луки 23, 33-34)

Ми молимося до Бога заради Його святої плоті і Його дорогоцінної крові, заради Його святих Страстей, Його чесної смерті та славних ран; і вся благословенна доброта, вічне життя, яке ми отримуємо від усіх них, є від Його доброти.

Благословенна рана нашого Спасителя відкрита і рада нас зцілити.

(Одкровення 1, розділ 6, с. 89; Одкровення 14, розділ 61, с. 345)

 12

Стояння 12: Ісус помирає на хресті

Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив! Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх. […] А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: Звершилось!… І, голову схиливши, віддав Свого духа…

(Від Івана 15, 12-13; 19, 30)

Наш Господь сказав, цілком щасливий: «Ось як я любив тебе!», або ось так: «Моя дорога, дивися на свого Господа, свого Бога, який є твоїм Творцем і твоєю нескінченною радістю; дивися на свого брата, свого Спасителя, дивися, дитино моя, і побач, яке задоволення і радість Я отримую в твоєму спасінні, і заради Моєї любові радій тепер зі Мною».

(Одкровення 10, розділ 24, с. 165)

 13

Стояння 13: Ісуса знімають із хреста

А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола, та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі.

(До Євреїв 2, 15-15)

Під зітханням і наріканням, благанням і голосінням розуміємо те, що Він ніколи не міг піднятися на повний зріст із тих пір, як упав у лоно Діви, доки Його тіло не було вбите і Він не помер, віддав у руки Отця душу з усім людством, заради якого Він був посланий. І від того моменту Він уперше почав виявляти Свою міць, бо Він зійшов у пекло, і, коли Він був там, Він вивів величезний натовп із глибоких глибин, який праведністю був зв′язаний із Ним на високих Небесах. Тіло Його було в могилі до ранку Пасхи, і з тієї пори Він більше не лежав. Тому що після цього зітхання і нарікання, благання і голосіння були праведно завершені. І наша нечиста смертна плоть, яку носив на собі Син Божий, що була старою сорочкою Адама, яка полиняла, постаріла та стала закороткою, в той момент була зроблена нашим Спасителем прекрасною, і тепер вона біла і яскрава, нескінченно чиста.

(Одкровення 14, розділ 51, с. 287)

 14

Стояння 14: Поховання Ісуса

Любов Божа до нас з’явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи.

(Перше послання Івана 4, 9-10)

Я часто бажала зрозуміти, яким же був задум нашого Господа. І після п′ятнадцяти й більше років я отримала відповідь у духовному розумінні такими словами: «Ти хочеш знати задум Твого Господа щодо цього всього? То знай – любов була Його задумом. Хто об′явив це тобі? Любов. Що об′явив Він тобі? Любов. Заради чого Він об′явив це тобі? Заради любові. Тримайся за це, і ти дізнаєшся і зрозумієш більше про це. Але ти ніколи не дізнаєшся і не зрозумієш із цього нічого іншого – вічно».

(Одкровення, розділ 86, с. 443)

 

Молитва на завершення

Любов, у якій Ти створив нас, була в Тобі без початку, в ній ми отримали початок. Подаруй нам, Усемогутній Боже, благословенна Трійце, бачити в Тобі Одкровення любові, об′явлене нашим Спасителем, Ісусом Христом, заради нашого нескінченного підбадьорення і втіхи, і також щоб нам радіти в Ньому в цій минущій мандрівці цього життя. Амінь. Ісус. Амінь.

break

Складено: Стефан Рейнольдс (облат WCCM, UK)

Переклад українською: Вероніка Ковнацька (Радіо Марія — Київ)

Використані стояння Еріка Гілла (1882-1940)
з храму св. Албана Веруламського, Великобританія, Оксфорд.

Тексти Юліани Норіджської цитуються за виданням:
«Одкровення Божественної Любові», Фонд Сприяння Освіті та Науці 2010