Хресна дорога з Майстром Екхартом ОР

articles_stofcross_me_1b

 

Вступ

«У тому Божа воля, щоб ви були святі», – каже Св. Павло. Але святість наша в тому, щоб ми пізнавали Господа й самих себе, щоб ми знали, чим були ми біля витоків творіння, ким є ми тепер у світі й ким ми будемо потім, після завершення часів. Тут початок усієї нашої святості. До святості також належить і те, щоб ми використовували це одкровення і тільки в Небесному Отці любили все, що відкриває нам свята віра і власний розум. Усі ми зобов′язані, а передусім той, хто пізнав істинне життя, не хотіти нічого іншого і нічого іншого не любити, лише те, що любить і чого хоче Бог.

Стояння 1: Ісуса Христа осуджують на смерть

Він хоче, щоб ми залишалися вільними; щоб нас не торкалося, якщо про нас говорять, нібито ми брехливі й неправдиві люди, й інші злі слова, щоб позбавити нас доброго імені; не тільки якщо про нас погано говорять, але і недобре проти нас чинять і забирають у нас підтримку, якої потребуємо в житті щодня, і шкодять нам не лише в справах божественних, але шкодять і нашому тілу, так що ми стаємо хворими чи зазнаємо важких тілесних страждань. І коли ми бажаємо в усіх наших справах кращого, що тільки ми можемо придумати, люди обертають це на найгірше, що тільки вони можуть придумати; і якщо ми терпимо це від людей, почуваючись так, як почувався Ісус Христос, тоді мусимо сховатися в Господній божественній природі і в нашій невтішності стояти непорушно на тому, щоб не допомагати собі нічим іншим, окрім слів «Отче, нехай буде воля Твоя наді мною».

Стояння 2: На Ісуса кладуть хрест

Христос каже: «Хто хоче йти за Мною, нехай візьме хрест свій і зречеться себе!» В цьому бутьде так само впевнені, як у тому, що Бог живий: доки людина не стане настільки вільна від себе, наскільки не була ніколи раніше, їй нізащо не піти шляхом істинного самозречення.

І як душа йде за Господом у пустелю божества, так тіло йде за улюбленим Ісусом у пустелю добровільної бідності; і як душа з′єднана з божеством, так з′єднане тіло з дією істинної чесноти в Христі.

Стояння 3: Ісус падає під вагою хреста

Людино, яке страждання може бути для тебе занадто гірким і жорстоким, якщо ти бачиш, що Той, Котрий був в образі Бога, у світлі Своєї вічності, в сяйві святих, і Котрий був народжений перед променем сонця і всіляким творіннм Господнім, що Він приходить у в′язницю і в утиск твоєї забрудненої природи, яка настільки нечиста, що всі речі, якими б чистими вони не наближалися до неї, стають у ній нечистими та смердючими, і Він усе ж захотів заради тебе зануритись у неї?

Стояння 4: Ісус зустрічає Свою Перечисту Матір

Добре, що людина приймає в себе Бога; в цьому прийнятті об′являється невинність людини. Але ще краще, коли Господь стає в людині плідним. Бо принести плід означає воістину вповні віддячити за дар; і душа у відповідь із вдячності народжує Ісуса в Отцівському серці Бога.

Стояння 5: Симон Киринеянин допомагає Ісусу нести хрест

Чи існує щось, що не солодко тобі було б вистраждати, якщо ти перерахуєш усі прикрості твого Господа, і коли ти згадаєш усе горе і сором, що впали на Нього?

Стояння 6: Свята Вероніка витирає рушником Божественний лик Спасителя

Коли душа досягає єднання з Богом, тоді лише вперше досягає тіло тієї досконалості, в якій воно може насолоджуватися всім на славу Божу. Бо заради людини виникло все створіння, і те, чим розумно може насолоджуватися тіло, буде для душі не падінням, а вивищенням її гідності. Бо створіння не може знайти більш благородного шляху, щоб повернутися до свого джерела, ніж віддана людина, яка дозволяє своїй душі на мить підняти її до воз′єднання з Творцем.

Стояння 7: Ісус удруге падає під вагою хреста

Ви думаєте, що доки слова можуть викликати в вас радість або страждання, доти ви не досконалі? Зовсім ні! І Христос не був таким, що доводять Його слова: «Душа моя в скорботі смертельній!» Навіть Ісусу великого болю завдавали слова! І якби біль усього творіння випала на долю одного, не було б йому так боляче, як було боляче Ісусу! І було це від природженого його благородства і святого поєднання божественної та людської природи. Тому кажу я: не було ще такого святого і не буде, кому б скорбота не приносила болю, а радість – заспокоєння.

Стояння 8: Ісус утішає жінок, які плакали

Зроби собі вузол із усіх страждань твого Господа Бога, і нехай він буде завжди на грудях твоїх. Подивися на його чесноти, роздивися їх. Як старанно думав Він про твоє спасіння в усіх Своїх справах!

Стояння 9: Ісус падає під тягарем хреста втретє

Він не посилає нам нічого такого, що Сам би спочатку не зробив чи не вистраждав. Ми маємо бути уважними до страждання, бо Ісус також у годину своєї смерті страждав. Дай Боже, щоб переобразилась і розчинилася наша людська природа й усі наші слабкості в божественній природі, так, щоб у нас не можна було знайти нічого, крім чистого Бога!

Стояння 10: Ісуса Христа оголюють

Бог – це особа, яку можна пізнати найкраще через «ніщо». – Як так через «ніщо»? – Відмовляючись від усіляких засобів, і не лише відмовляючись від світу й набуваючи чесноти, але чесноту повинен я залишити, якщо хочу пізнати Самого Бога; не відмовлятися від чесноти, ні, але чеснота має замешкати в мені, а я повинен стати над чеснотою. Коли таким чином людська думка не торкається більше ніякої речі, вона вперше торкається Господа.

Стояння 11: Ісуса розпинають на хресті

Який сором і наругу терпів Він від князів, і лицарів, і злих рабів, і від тих, що снували вперед і назад по дорозі перед хрестом?

Стояння 12: Ісус помирає на хресті

Пильнуй, щоб тією ж платнею заплатити Йому за Його ганебну смерть і страждання, в яких Він мучився без вини за твою провину, ніби то була Його власна вина, як Він Сам і говорив у пророках про Своє страждання: «Дивіться, цим багатством мусите ви володіти в нагороду за ваші вчинки»; і називає наші гріхи Своїми гріхами, а Свої вчинки – нашими вчинками. Бо Він виправив наші гріхи, начебто Сам їх скоїв, і ми маємо нагороду за Його вчинки, неначеб ми їх зробили.

Але щоб досягти в собі смерті, душа має зректися себе та всіх речей: вона повинна так мало зберегти від світу й від себе самої, як ніби її й не було. «Якщо не помре пшеничне зернятко, то не примножиться», – каже Ісус. Смерть – це повна втрата життя. Тож будьте впевнені: доки ми ще живемо, доки в нас ще щось живе, ми не знаємо нічого про цю смерть!

Стояння 13: Ісуса знімають із хреста

Воістину, яке велике, невинне милосердя і справжня любов, що ніде не являлася мені з такою досконалою істинністю, як тут, де сила любові вирвалася з Його серця.

Стояння 14: Поховання Христа

І це має зробити мізерним наш тягар, бо хороший лицар не скаржиться на свої рани, коли він дивиться на короля, що поранений разом із ним. Він пропонує нам напій, який спочатку скуштував Сам.

Завершення

Каже душа: «Господи, Ти Сам кажеш, що відобразив у мені подобу Свою. Це перевершує людське розуміння. Бо жоден майстер не мудрий настільки, щоб створити образ, що був би його подобою. Якщо ж мене ти так створив, і якщо я справді схожа на тебе, то дай мені побачити Тебе у всемогутності Творця, в якому Ти створив мене, щоб пізнала я Тебе в мудрості, з якою Ти пізнав мене; щоб мені зрозуміти Тебе, як ти зрозумів Мене! Дай мені милістю Твоєю, о Господи, з′єднатися з Тобою в божественності Твоїй: милість Твоя нехай буде природою моєю, в ній же станемо ми одним – Ти зі мною і я з Тобою!»

 break

Складено: praedicatores.ru

Переклад: www.radiomaria.org.ua