1.3 «Зустріч Джона Мейна з медитацією»

(«Школа Медитації», Курс 1, лист 3)

normal_jm2

Вперше о. Джон Мейн зіткнувся з практикою медитації, працюючи в “Британському колоніальному департаменті” в Малайзії. Виконуючи свої службові обов’язки, він познайомився з малазійцем Свамі Сатьянандою, засновником „Спільноти Чистого Життя” [1], відомим своїм духовним подвижницьким життям, присвяченим соціальному служінню. Джон Мейн був дуже вражений атмосферою спокою і святості, що виходила від цього місцевого ченця і коли вони вирішили свої офіційні питання, він заговорив з ним про молитву, розпитуючи Свамі про те, як виглядає його духовна практика – медитація, пов’язана з повторенням мантри.

Потім Джон Мейн запитав свого співрозмовника, чи може він, будучи християнином, навчитися такій формі молитви? Свамі, сміючись, відповів йому: „звичайно, і це тільки зробить Вас ще кращим християнином!”.

У своїй книзі „Християнська медитація – Гефсиманські бесіди” [2] Джон Мейн розповідає про те, що Свамі в їх бесіді підкреслював важливість медитації щоранку і щовечора протягом півгодини, кажучи: „Якщо Ваші наміри серйозні і Ви дійсно бажаєте укоренити молитву в своєму серці – тоді мінімальним зобов’язанням протягом усього часу медитації є те, що в Вашому розумі не повинно бути ніяких думок, слів, уявних образів. Те єдине, що Ви повинні чути, –… це звучання Вашої мантри, Вашого молитовного слова. Це подібно музичній гармонії. Коли ми дозволяємо зазвучати в нас цій гармонії, ми все більшою мірою входимо з нею в резонанс. Потім цей резонанс веде нас прямо до нашої власної цілісності … Так ми починаємо переживати глибоку єдність і згоду, що перебуває в основі буття кожного з нас. і тоді ця гармонія поступово утворює резонанс між нами і всіма істотами навколо нас, всім творінням, творячи єдність між нами і нашим Творцем”.

Таким був початок медитативної подорожі Джона Мейна. Медитація веде до тиші, сприятливої для глибокої споглядальної молитви, і ця тиша, ставши основою його духовного життя, усього його існування, зрештою привела його до рішення стати бенедиктинським монахом. В ті часи медитація не сприймалася в якості допустимого шляху християнської молитви, і о.Джону було наказано залишити її, що він і зробив на час новіціяту в абатстві Ілінг, знаходячись в дусі бенедиктинської покори. Він дуже сумував без медитативної практики, хоча дивився на цю ситуацію, як на можливість вправлятися в неприв’язаності: „Я вчився не залежати від практики, яка була на той час чимось дуже священним для мене, чимось, на чому я прагнув побудувати все своє життя. І я вчився будувати своє життя на самому Бозі.” Через багато років він із захватом виявив практику, з якою його познайомив раніше малазійський Свамі, в працях св. Іоана Касіяна, ранньохристиянського монаха-пустельника, який жив в IV століття н. е. В „Співбесідах” Касіяна він прочитав про практику використання простої і короткої фрази, молитовної формули, що веде до спокою, необхідного для молитви. Тоді Джона Мейна відвідало почуття того, що він „знову опинився вдома”, і з тих пір він повернувся до своєї медитативної практики.

Джон Мейн був піонером-популяризатором цієї форми молитви, якою він ділився з допомогою своїх книг, засновуючи медитативні групи і проводячи ретріти. Він знайомив з медитацією не тільки ченців, а й звичайних людей різного віку. Після смерті о. Джона його учень, о. Лоренс Фрімен OSB, взявся за цю задачу, ставши духовним керівником спільноти, яка утворилася, і потім в 1991 р заснувавши „Міжнародну Спільноту Християнської Медитації”.

[1] Благодійна організація, яка дає притулок жертвам військових конфліктів, біднякам і людям з маргіналізованих верств суспільства Малайзії. Також, важливо зазначити, що малайзійського Свамі Сатьянанду, з яким спілкувався Джон Мейн до свого вступу в абатство Ілінг, часто плутають з більш популярним Свамі Сатьянандою Сарасваті — це зовсім різні люди.

[2] – Джон Мейн почав навчати медитації в 1976 році після короткого перебування у скиті Томаса Мертона та виступу на трьох конференціях для ченців в абатстві Марії Гефсиманської (США, Кентуккі). Книга „Гефсиманські бесіди” є збіркою текстів цих бесід.

break

Кім Натараджа

 

Переклад українською: Зощенко Богдан