о. Джон Мейн OSB «Жага глибини і сенсу», 8. «Шлях безмовності»

1548048_233749740131356_1266361417_o

Відповіддю людини на таємницю Бога і Його безскінечність часто є безмовність. Уявімо собі, що Бог — дивовижний багатогранний алмаз. Коли ми про Нього говоримо або розмірковуємо, ми, немов відповідаємо на ту чи іншу Його грань. Але коли ми зберігаємо безмовність в Його присутності, ми відповідаємо на ту таємницю, яку називаємо Богом єдиним, у багатьох Його вимірах. Дивним є те, що наше  цілісне «я» відповідає цілісності Божественної таємниці. Відповідає не тільки наш розум, не тільки наші почуття, не тільки релігійна або світська сторона нашої особистості. Все, з чого ми складаємося в сукупності, відповідає Йому усім, і це відбувається в абсолютній гармонії, в абсолютної любові. У цьому й полягає досвід молитви християнина — наше єднання з Тим, Хто Єдиний.

Як це можливо? Це можливо завдяки Втіленій реальності, якою і є Христос. Бог відкривається у Христі усією Своєю повнотою, всією повнотою у Христі присутній, і любов’ю Христа ми з’єднані з Отцем. Відкриваючись в безмовності на Його реальність, ми віднаходимо божественну реальність. Ми вчимося тиші, погоджуючись невпинно повторювати нашу молитовну формулу, нашу мантру в смиренній вірності Йому.

Щоб слідувати духовним шляхом, потрібно навчитися зберігати безмовність. Від нас вимагається лише перебувати в глибині тиші. Ослаблення релігії в наш час частково пояснюється тим, що для молитов і обрядів люди занадто часто користуються словами, а слова ці мають бути наповнені змістом. І якщо ці слова виходять від Духа, вони повинні  зачепити наші серця; направити нас на нові шляхи; змінити наше життя. Дух же вимагає тиші. Нам усім доводиться користуватися словами, але щоб вони виконували свою мету, потрібно перебувати в безмовності. Медитація це шлях безмовності, дорога тиші. Це — шлях мантри, молитовної формули. Шлях слова, яке веде  нас до безмовності, яке, в результаті, і наділяє сенсом усі слова.

Для справжнього росту людському духу воістину необхідна тиша. Вона необхідна йому не тільки для росту, але і для розвитку творчих здібностей, для творчої відповіді на виклики життя, середовища і наших друзів. Тільки тиша дає нашому духу простір для дихання, для самого буття. У тиші ми не маємо  необхідності  виправдовуватися, вибачатися за себе, намагатися справити на когось враження. Потрібно просто бути. Це чудовий досвід, якщо тільки вдається до цього прийти. Найдивовижніше, що ці переживання залишають нас абсолютно вільними. Ми не намагаємося грати ніяких ролей, виправдовувати чиїсь очікування.

Щоб навчитися медитувати, ви повинні  навчитися зберігати безмовність і не боятися її. Сучасні люди відвикли від мовчання. Багато хто живе, постійно перебуваючи на тлі звучання радіо, телевізора, інших шумів. В медитації ж ви ніби переступаєте поріг з фонового шуму в тишу. Дозвольте, я поясню вам, як потрібно намагатися реагувати на тишу. Ось що в ній відбувається. Ви починаєте повторювати свою молитовну формулу і опиняєтеся в спокої і тиші. Ви усвідомлюєте себе на порозі безмовності. Для багатьох настає якийсь критичний момент: ви залишаєте свій світ звичних звуків, ідей, думок і, нарешті, слів. Ви переходите в тишу і не знаєте, що вас чекає там. Ось чому так важливо і корисно медитувати в групі. Ось чому так важливо і корисно медитувати в такій традиції, яка говорить тобі: «Нічого не бійся. Нічого не бійся ». Мета нашої медитації — перебування в любові, в тій любові, яка, як каже Ісус, виганяє всякий страх. Але момент цей все ж критичний. Бо, якщо ви під час медитації повертаєтеся до своїх думок, уявлень, навіть, можливо, до своїх словесних молитов, — вважайте, що ви відвернулися від входу в безмовність, в чисту молитву, в любов.

Я вважаю, що все ж нам потрібно вчитися створювати не саму тишу — ми вже в її присутності. Нам потрібно лише зуміти в неї вступити, стати безмовними, стати самим цією тишею. Мета медитації і її виклик в тому, щоб дати собі можливість стати  настільки безмовними, щоб у нас запанувала та сама внутрішня тиша. Тиша — це мова Духа.

Навчитися повторювати свою мантру, своє слово, залишивши позаду всі інші слова, думки, уявлення і фантазії, значить: навчитися входити в присутність Духа, того самого Духа, який живе в нашому серці і живе там в любові. Дух Божий живе в наших серцях в мовчанні. Він мешкає там у смиренні та у вірі. Нам залишається лише вступити в його безмовну присутність.

 Аудіо-запис бесіди (англ.)

break

Переклад: Оксана Захаревич