о. Джон Мейн OSB «Народження Христа в серці»

(г 3.6 з книги «Жага глибини і сенсу»)

nativity_2012

Зараз настав час підготовки до святкування Різдва, і мені хотілося б запропонувати вам спільне міркування над духовним значенням Втілення. Бог став людиною, щоб людина могла стати Богом [1] — це твердження невпинно цитується у Східній Церкві. Ця ж думка систематично з’являється в посланнях грецьких Отців. Через Втілення, в Ісусі, Бог доторкнувся до нашого життя. Різдво є таким важливим, тому що воно є торжеством спокутування нашої людяності.

Втілення, народження Ісуса, — це, насамперед, явління Бога. У людині-Ісусі Бог являє свою силу, мудрість і милість. У втіленні Він повністю віддає себе людині. У своєму земному житті Ісус нічого не залишив для себе. Божественна щедрість в повноті присутня в Ісусі. В Євангеліях ми бачимо, як Ісус віддає себе натовпу, як співчуває хворим і засмученим. У смерті на хресті Його абсолютна безкорисливість досягає апогею.

Починаючи з ранніх століть своєї історії, Церква проголошувала чудову звістку, що Ісус живе в наших серцях. Розмірковуючи про Різдво, німецький містик Ангелус  Силезіус написав, що, хоч Ісус і народився у Вифлеємі, якщо Він не народився в наших серцях, перше не має для нас ніякого значення [2]. Саме це і є мотивацією нашої медитативної практики. Христос народився у Вифлеємі. Це чудово. Але це факт з минулого. Тепер Христос має народитися в наших серцях. Наші серця повинні бути готові Його прийняти. Саме в цьому і полягає мета нашої медитації — приготувати наші серця до народження Христа. А так як Він є нескінченним Богом, ми повинні залишити позаду все, щоб звільнити в наших серцях місце для Нього.

Коли Ісус народжується в наших серцях, разом з Ним все пробуджується до життя, — і в цьому полягає Таємниця. Наші серця наповнюються любов’ю, співчуттям, прощенням. Тоді ми пізнаємо, як нескінченний Бог і Його Син, який є нашим Братом, Ісус, обдаровує нас прощенням, любов’ю, розумінням. Медитація стає щоденним досвідом залишення эго позаду, переживання відкритості на Бога, в Його Сині, Ісусі, силою Духа.

Медитація є так важлива, тому що означає абсолютне входження в цю відкритість Христові. Ми осягаємо це, відволікаючи увагу від себе самих і зосереджуючись на Ньому. Ми реалізуємо це вкрай простим способом — через повторення нашої молитовної формули, нашої мантри.

Наша заангажованість тут абсолютна, адже чи ти повторюєш мантру, чи робиш щось інше, ти можеш слідувати за своїми думками, планувати, аналізувати. Якщо будеш так робити, то дуже скоро побачиш, що залишаєшся в замкнутій системі свідомості власного «я». Невпинне повторення мантри віддаляє наші думки, страхи, печаль, обмірковування своїх справ – і, таким чином, ми знаходимо доступ до свободи і нескінченності Бога. Ісус закликає нас до того, щоб ми довірилися Йому, щоб ми Його наслідували, але не частково, а в повній мірі. Він делікатно і поступово вказує нам шлях переходу від нашого «я» до нескінченної таємниці. Такий шлях — це шлях молитви, шлях медитації.

Це шлях повсякденному відданості. Незалежно від того, чи ти медитуєш  двічі в день по двадцять хвилин, або тридцять хвилин, а може вже навіть і три рази в день, незалежно від того, де саме ти знаходишся на шляху медитації, ти повинен бути у всій повноті залучений у те, що робиш. Коли ти тільки починаєш медитувати, то думаєш, що поставлені умови вимагають від нас занадто багато чого. Але Народження Бога нагадує нам, що у своєму дарі, в Ісусі,  Бог віддав нам усе. Ми повинні збагнути це в тиші нашого серця.

Отже, коли ми медитуємо, ми отримуємо самого Ісуса, як дар від Бога. Щоб отримати цей дар, ми повинні бути не менш щедрі, ніж Він. І тому ми повинні повторювати нашу мантру з найбільшою увагою, на яку ми здатні, і з максимальною любов’ю.

 

[1] «За словами Отців Церкви (Іринея Ліонського, Афанасія Великого, Василія Великого, Максима Сповідника), Він одягнувся в те, чим є ми, — в людяність, — для того, щоб ми зодягнулися в те, чим є Він, — в божественність. «(о.Бруно Барнхарт OSB Cam «Пустеля і Хрещення»)

[2] Ангелус Силезиус «Херувимский мандрівник» (книга 1, вислів 61)
«Стань богородцем сам»
«Нехай діва тисячу разів народжує Бога Слово, врятує тебе Воно, в тобі народившись знову.»

 

break

Переклад: Оксана Захаревич