Що таке християнська медитація? |

Християнська медитація у традиції бенедиктинця о.Джона Мейна OSB – сучасна форма споглядальної (монологічної) молитви, відомої з часів ранніх християн. Християнська медитація описується о.Джоном Мейном, як адаптована для сучасного городянина практика «чистої молитви» (лат. «oratio pura») св. Йоана Касіяна Римлянина, в якій основним методом є дисципліна повторення молитовної формули (лат. «formula»), що веде до щоденної стабільності та навику (лат. «habitus») перебування у Божій присутності «тут та зараз»: «монах має повторювати і утримувати формулу, відмовившись від усіх тілесних турбот і занепокоєнь […] та невпинно тримаючи її у розумі, звільниться від величезного багатства усіх помислів, досягнувши євангельського блаженства убогості в дусі» (св. Йоан Касіян, друга співбесіда авви Ісаака про молитву). Звикла уява про молитву є такою, що вона завжди повинна бути багатослівною. Але медитативна традиція о. Джона Мейна зосереджена саме на споглядальній, тихій та радикально простій молитві, де будь-яка складність зведена до мінімуму: «Повторення слова, сповнене віри, збирає все наше буття в одній точці. Воно веде нас до тиші, концентрації, належної міри усвідомлення. Все це дозволяє нам відкрити розум і серце справі Божої любові в глибинах нашого буття» (о.Джон Мейн OSB «Мить Христова»). Подібним чином ця традиція є вираженою у середньовічному анонімному трактаті «Хмара невідання»: «Вживай це мале слово і молися не в багатослівності, а лише в одному єдиному звуці цього слова». У викладанні цієї медитативної традиції о.Джон Мейн вживав слово «мантра», популярне в 70-х роках у тієї аудиторії, до якої він звертався. Цей термін використовувався в християнському контексті у якості еквіваленту «формули» Йоана Касіяна.

Цей метод споглядальної молитви не є альтернативою іншим молитовним формам, навпаки, він має доповнювати та підживлювати своєю простотою усе різноманіття шляхів християнського духовного життя: «Усі форми молитви складають разом єдність, яку ми можемо назвати колесом молитви. Від кожного елемента нашого духовного життя йде спиця, і усі вони поєднуються у центрі колеса. В центрі такого колеса є спокій, тиша, нерухомість, без яких не був би можливим рух усього колеса. У центрі молитовного колеса – присутність Воскреслого Христа, у молитві якого до Отця зустрічаються усі форми нашої молитви» (о.Лоренс Фрімен OSB «Внутрішнє паломництво»).

Практична частина настанов о. Джона Мейна щодо його бачення християнської форми медитації описана у записах його лекцій, які він читав в кінці 70-х років на зустрічах перших медитативних груп та у книгах його учня, священника і ченця-бенедиктинця конгрегації Оліветанцев – о. Лоренса Фрімена OSB:

«Навчаючись медитувати, ми перш за все вчимося перебувати в спокої. Медитація — це повний спокій тіла і духу. Спокій тіла досягається перебуванням в тиші. Спокій духу досягається шляхом багаторазового повторення про себе, в глибині свого серця, одного слова або короткої фрази. Повторюй це слово знову і знову. Я рекомендую для цього арамійське слово «Мараната» («maran-atha», «гряде наш Господь»; «marana-tha», «прийди Господь наш»). Повторюй це мале слово про себе – від початку до самого кінця. Звільнися від всіх думок, ідей, уявлень. Ні про що не думай. Не говори ніяких інших слів, крім цього одного. Лише промовляй його в глибині свого серця, вслухайся в нього. Зосередь всю свою увагу тільки на ньому. […] У чому ж суть медитації? В медитації ми вчимося ставити Бога на перше місце у своєму житті, а не себе самих. Дуже часто ми опиняємося у центрі свого світу. Для багатьох людей дійсність ніби обертається навколо них самих. Ми дивимося на людей і ситуації, думаючи насамперед: «а як все це відіб’ється на мені?». І це, загалом, природно. Але якщо ми дійсно вважаємо себе центром всесвіту, ми ніколи не побачимо ні ситуацію, ні людину, ні самих себе такими, які ми насправді є. Адже ми, звичайно ж, не є центром всесвіту. У центрі перебуває Господь. Саме медитація допомагає нам зробити цей крок — від егоцентризму до Бого-центризму. В результаті ми знаходимо своє місце в світі. Ми дізнаємося де нам слід перебувати. Ми пізнаємо всі свої взаємозв’язки в їх дійсному порядку: взаємозв’язок один з одним, взаємозв’язок з усім творінням і взаємозв’язок з самим Богом. До нас приходить надзвичайне знання: ми дійсно займаємо важливе місце в задумі Божому, і кожен з нас відповідає на особливий дар нашого створення.» (о. Джон Мейн OSB «Жага глибини і сенсу»)

«Що ж це таке – «медитація»? Це слово набуло двох значень у християнській практиці, й значення ці, за іронією долі, майже протилежні. Тут ми будемо вживати це слово в його первинному сенсі, запровадженому ще ранньохристиянськими монахами, у чиєму вченні meditatio розумілося, як «вдивлятися в medio» – залишатися в центрі. Латинське meditari використовувалося як відповідник грецькому meletan, що означало «повторювати». Спершу медитація була тісно пов’язана з наукою читання Святого Письма; вона передавалася у середовищі монахів-пустельників. Медитувати над Писанням не значило міркувати про нього або уявляти його собі: це значення прийшло набагато пізніше. Медитуючи над Писанням, монах робив його частиною себе через запам’ятовування і повторення. Щоб утримати думку й серце учня в стані зосередження, уваги та внутрішньої тиші, обов’язкової для молитви, духовник давав йому окрему фразу або вірш із Біблії. Як каже св. Йоан Касіян – це повторення випереджало всяке «багатство помислів» і вело до чистоти серця у «вбогості цього окремого вірша». Такою є наша традиція. Джон Мейн почав навчати медитації в 1976 році після короткого перебування в скиті Томаса Мертона та виступу на трьох конференціях для ченців в абатстві Марії Гефсиманської (США, Кентуккі). Таким був початок його активної місії, за яку він узявся в останні роки свого життя – від відкриття невеликого центру медитації в лондонському монастирі, подальшого заснування нового монастиря в Монреалі і до функціонуючої нині світової спільноти медитативних груп. Яке ж його вчення? Сядь нерухомо. Випрямися. Прикрий очі. Сиди спокійно, але перебуваючи в зосередженні. У тиші почни повторювати про себе одне слово, твою молитовну формулу. Я раджу слово-молитву “Мараната” (арамійське слово, що у перекладі означає — «Господь, прийди», 1 Кор 16:22). Вимовляй його як чотири склади рівної довжини. Вслухайся в них. Повторюй їх спокійно, але невпинно. Не думай ні про що і нічого собі не уявляй – ні духовного, ні мирського. Виникаючі під час медитації думки або образи сприймай як розсіювання уваги і постійно повертайся до повторення свого слова. Медитуй щодня, вранці та ввечері, по 20-30 хвилин.» (о. Лоренс Фрімен OSB «Внутрішнє світло. Шлях християнської медитації», Каірос, Київ)

“Давні мудреці бачили у спогяданні мету повноцінного життя, а для Отців Церкви споглядальна молитва була найважливішим аспектом духовності. Медитативна духовність завжди була розповсюджена в християнських монаших колах, а в наш час до неї звертається все більше людей, чий спосіб життя є цілком звичайним. Переваги споглядального виміру життя розкриті в біблійній історії про Марфу та Марію. Люди покликані до більш глибокого розуміння Святого Письма і власного релігійного життя для досягнення гармонії і взаємодії різних боків християнської духовності. Ісус закликав усіх стати досконалими в любові та співчутті, як Отець, залишивши своє его, «я», і відкинувши пріоритет матеріальних проблем, а потім звернувшися до споглядання, прийняти Його й «безперервно молитися». Споглядання – це основа життя усіх людей. Марфа і Марія – сестри, але це не просто два образи – це символ двох вимірів особистості, які доповнюють одне одного. Без спокою Марії, яка сидить біля ніг Вчителя і слухає Його, прагнучи Царства Божого, ми стаємо подібні до Марфи: роздратовані, незадоволені, розсіяні. Навіть будь-яка наша праця, не вкорінена у внутрішньому Божому спокої й безперервному споглядальному бдінні, втрачає свою продуктивність. Насправді і Марія, й Марфа працюють одночасно: одна зовнішньо, а друга внутрішньо. Споглядання – частина нашої роботи, що допомагає нам робити її другу частину краще. Марія і Марфа – це дві кімнати в нашому серці. Вони не лише доповнюють одна одну, вони потребують одна одної для реалізації повноти життя. Отець Джон Мейн знайшов у вченні перших християнських монахів IVст., зокрема у духовності св. Іоана Касіяна, простий, практичний та універсальній підхід до споглядальної молитви, до медитації. Сьогодні його можуть використати люди будь-якого віку та виду діяльності. За допомогою цього простого засобу він відкрив двері відродженню споглядального виміру життя християн усіх традицій: східної і західної, католицької й реформованої. Також він ще ширше відчинив вікна для зустрічі в діалозі між християнством та споглядальними релігіями Азії.” (о. Лоренс Фрімен OSB «Дорогоцінна Перлина»)

break

ЯК МЕДИТУВАТИ?

02-_MG_7330-2-980x450

Наша спільнота («Міжнародна Спільнота Християнської Медитації», WCCM) практикує просту дисципліну християнської медитації, сформульовану о. Джоном Мейном OSB. Все, чого вона потребує – це сісти рівно, заспокоїтися, покласти руки на коліна, закрити очі і почати повторювати про себе коротку молитовну формулу. Отець Джон радив обирати у якості такої молитовної формули арамійське слово “Мараната” (що у перекладі означає – “Господь, прийди”). Також можна використовувати у медитації, у якості молитовної формули, інші слова (Абба, Ісус) або короткі фрази (наприклад скорочений варіант Ісусової молитви, “Господи Ісусе Христе / помилуй мене грішного”). Не роздумуйте про якість своєї медитації, не відволікайтеся на думки й образи, що надходять у голову. Просто цілком сконцентруйтеся на вашій молитовній формулі, на її глибині. Думки будуть приходити та відходити, але вам не треба боротися з ними. Все, що ви маєте зробити – це просто не звертати на них увагу, та зосередитися на повторюванні молитовної формули. Просто дозвольте думкам та образам вільно рухатися – з’являтися та зникати. Не йдіть за ними, та не приділяйте їм увагу. Коли Ви відчуваєте, що Ваша свідомість розсіюється, і думки та емоційні враження знову привернули Вашу увагу, просто залиште їх, та знову поверніться до повторювання молитовної формули з вірою та любов`ю. Ці рекомендації стосуються виключно практики цієї форми молитви, та не замінюють усіх інших елементів християнського духовного життя.

Медитуйте двічі на день (найкраще всього рано вранці і рано ввечері). Оптимальна тривалість медитації – 30 хвилин, але можна почати з 20, і поступово дійти до 25-30 хвилин. Для вимірювання часу медитації ви можете використовувати таймер (програму у вашому мобільному або аудіо-запис – 15, 20, 30 хв.). Будьте терплячі та прості:

– Знайдіть тихе місце;

– Прийміть зручну позу, тримайте спину рівно;

– Прикрийте очі;

– Сидіть спокійно, наскільки це можливо;

– Дихайте глибоко, рівномірно і спокійно, тримайтесь одночасно спокійно, але при цьому зберігайте пильність;

– Почніть повільно, про себе, повторювати вашу молитовну формулу: “Ма-ра-на-та”. Прислухайтеся до неї, повторюючи її;

– Продовжуйте повторювати вашу молитовну формулу спокійно і з вірою, протягом усього часу медитації;

– Повертайтеся до повторення, якщо воно перервалося через те, що ви відволіклися на якісь думки чи образи, які з`явились у вашій свідомості;

– Повторюйте одну й ту ж молитовну формулу протягом всієї медитації день за днем.