о. Жан Марі Гелет OP «Єдність з близьким Богом»

«От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною.» (Од. 3:20)

articles_jeanmari_b

Ми – одне

Неможливо стати на шлях єднання з Богом, продовжуючи вірити, що Він далекий. Не можна молитися, думаючи, що Бог там, а я тут. «Бог і я – єдині» — стверджував Майстер Екхарт. Ця єдність не має нічого спільного з ностальгічними почуттями, які можуть об’єднати закоханих, що розлучилися. Ця єдність існує тут і зараз, єдність осіб, які не є нічим іншим, як єдиним цілим. Людина може увійти до життя Христа, що сказав «Я і Отець — одно.» (Йо. 10:30).

Ностальгія — не молитва

Якщо під час молитви ти постійно згадуєш про той або інший духовний досвід, якого ти міг би досягти, про якесь особливе місце, про книгу, яка тебе зворушила, ти не перебуваєш у присутності Бога в цей момент. Ти думаєш про Нього, як про друга, який поїхав за кордон. Коли твій друг поруч, коли він сходить на гору пліч-о-пліч з тобою, ти не думаєш про нього з ностальгією. Ти не витрачаєш час на спогади про те, яким і де він був, тому що він і так поруч. Думати про Бога з ностальгією означає не усвідомлювати, що Він поряд з тобою, що Він в тобі.

Бог в тобі

Тобі не слід молитися, вважаючи, що Бог там, вдалині, поза тобою. Ти можеш знайти допомогу в молитві, перебуваючи перед іконою або Святими Дарами. Але такий спосіб не повинен приводити тебе до думки, що Бог там, а ти тут, що Бог перед тобою, зовні. Це допоможе не розглядати молитву, як спосіб пошуку Бога, що загубився серед хмар. Якщо такий спосіб допомагає тобі наблизитися до Бога — добре, але він не сприяє єднанню на глибинному, інтимному рівні. Звичайний спосіб прийняття Євхаристії — приймати Хліб, а не дивитися на нього здалеку. Молитва – це зустріч, присутність Бога в тобі, Він «ближче до мене, ніж я сам», — говорить святий Августин. 

В глибині твоєї істоти

Ця єдність реалізується в глибині душі, від серця до серця. Це відкриття Бога, присутнього в глибині душі, Отця, Який в душі зачинає Свого Сина — джерело любові і довіри, незбагненної для людини, в якій не живе Святий Дух.

 Бог не віддаляється від тебе

Це страшне горе для людини – думати, що Бог далекий від неї. Можливо, це ти іноді далекий від Бога, але Він ніколи не віддалявся від тебе. Ми часто віримо, що відстань між Богом і нами залежить від нашої віри, від наших сумнівів або наших помилок. Якщо у тебе немає натхнення, якщо ти почуваєш себе винним, якщо ти страждаєш, то говориш, що Бог далекий від тебе. Але якщо ти не можеш відчути, що ти поряд з Богом, просто усвідом, що це Він з тобою. Це те, що сталося на Хресті: Ісус не уникнув людського відчуття, що Бога більше немає поруч, що Він мовчить, що Він далекий. «Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?» (Мр. 15:34). Але Бог був присутнім в Людині, Яка кричала від відчаю.

 Бог безпричинно близький

Можливо, найвагоміший досвід, який животворить нас, — це відкриття присутності, близькості Бога в серці, навіть в наших гріхах. Любов Бога зовсім не дана нам як потенційна винагорода, на випадок, якщо ми позбавимося від гріха. Любов Бога, Його присутність, Його близькість дана нам зараз, в гріхах, безпричинно. «Якщо хочеш, якщо ти відкриєш Мені твоє серце, Я буду там».

Близький, як капюшон

Бог також близький до тебе, як одяг. Цей образ вказує на близькість і захист. Але переважає друге значення. Якщо Бог став твоїм одягом, капюшоном, нічого ззовні не прийде до тебе, не пройшовши через Нього. Якщо хтось захоче упіймати тебе, доторкнутися до тебе, йому доведеться доторкнутися до твого одягу. Слід зодягнутись в Бога так, щоб ніщо тебе не зачіпало, не зіткнувшись з Ним. Спочатку все зіткнеться з Богом, Він повинен перенести все, що тобі самому належить перенести: «Ось Агнець Божий, що бере на Себе гріхи світу» (Ін 1:29). Бог несе разом з тобою хустку твого страждання. Зв’язок Бога і Людини доходить до цього через втілення Сина. Бог не лише знає і визнає твої страждання, але випробовує їх перший.

break

Переклад з рос.: Наталії Андрусів


о. Жан Марі Гелет, OP (fr. Jean — Marie Gueullette OP) — монах домініканського монастиря Пресвятого Імені Ісуса в Ліоні, професор морального богослов’я Католицького університету Ліону (керівник «Міждисциплінарного центру етики»).