1.1 «Чим є молитва?»

(«Школа Медитації», Курс 1, лист 1)

articles_school_1_1bОдне з найдавніших визначень описує молитву як «сходження серця і ума до Бога». Виникає питання – що є «ум», що є «серце»? Ум веде розумову діяльність – задається питаннями, планує, тривожиться, фантазує. Серце не думає, але знає – воно любить. Ум відповідає за пізнання, а серце – за любов. Зрештою, ум повинен поступитися, відкрившись до більш повного шляху пізнання, яким є свідомість серця. Любов – це повне, досконале знання.

Але більшість наших молитовних занять обмежені умом. Коли ми були дітьми, нас учили вимовляти наші молитви, просити про те, що потребуємо самі або інші. Але це лише половина таїнства молитви. Інша половина – молитва серця, де ми не уявляємо собі Бога, не розмовляємо з Ним і не перераховуємо власні прохання. Ми просто перебуваємо з Богом, який перебуває в нас у Святому Дусі, даному нам Ісусом. Святий Дух – це любов, взаємовідносини любові Отця і Сина. Саме цей Дух Ісус вдихнув у кожне людське серце. Отже, медитація – це молитва серця, яка об’єднує нас з людською свідомістю Ісуса Христа у СвятомуДусі.

«Бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями» (Рим 8:26) [1].

Святий Дух у сучасній Церкві, особливо після Другого Ватиканського Собору на початку 60-х рр. ХХ ст., вчить нас відкривати інший вимір молитви: «Те Передання, яке походить від апостолів, під проводом Святого Духа здосконалюється в Церкві: бо зростає пізнання переданих речей і слів чи з споглядання і студій віруючих, що їх роздумують у своєму серці (Лк 2:19,51), чи з внутрішнього розуміння духовних справ, що їх переживають…» [2].

Документи Собору про Церкву та літургії підкреслюють необхідність розвивати «споглядальну орієнтацію» духовного життя християн сьогодні. Усі покликані до повноти досвіду Христа, незалежно від життєвого шляху. Отже, ми не повинні обмежуватися лише умною молитвою, у якій ведемо розмову з Богом, думаємо про Бога, просимо Бога про власні потреби. Нам необхідно зануритися у глибину, де Дух Ісуса сам молиться в наших серцях, у глибокій безмовності Його союзу з Отцем у Святому Дусі.

Споглядальна молитва – не привілей виключно ченців і черниць, або людей особливого «містичного» складу. Це вимір молитви, до якого покликані усі. Це не екстраординарний досвід або альтернативний стан свідомості. Скоріше вона є тим, що Тома Аквінський називав «простим задоволенням істиною». Про це ж говорив Уільям Блейк, указуючи на необхідність «відкрити двері сприйняття», після чого ми змогли б побачити все таким, яким воно є насправді, побачити нескінченність.

Все це належить до споглядальної свідомості у перспективі нашого повсякденного життя. Медитація веде нас до цього, і це стає частиною таїнства молитви у житті кожної людини, яка шукає повноту буття.

[1] Біблія : Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту із мови давньоєврейської та грецької на українську перекладена. – К. : Українське біблійне товариство, 1991. – С. 187

[2] Документи Другого Ватиканського Собору, Догматична конституція про Боже Об’явлення «Боже слово – Verbum Dei «

break

о.Лоренс Фрімен OSB

 

Переклад: Олена Данилюк