о. Джон Мейн OSB «Жага глибини і сенсу», 2. «Зречися себе»

DSC06707

У чому ж суть медитації? Який сенс у тому, що ми робимо, медитуючи? В медитації ми вчимося ставити Бога  на перше місце у своєму житті, а не себе самих. Дуже часто ми опиняємося у  центрі свого світу. Для багатьох людей дійсність ніби  обертається навколо них самих. Ми дивимося на людей і ситуації, думаючи насамперед: «а як все це відіб’ється на мені?». І це, загалом,  природно. Але якщо ми дійсно вважаємо себе центром всесвіту, ми ніколи не побачимо ні ситуацію, ні людину, ні самих себе такими, які ми насправді є. Адже ми, звичайно ж, не є центром всесвіту. У центрі перебуває Господь.

Саме медитація допомагає нам зробити цей крок — від егоцентризму до Бого-центризму. В результаті ми знаходимо своє місце в світі. Ми дізнаємося де нам слід перебувати. Ми пізнаємо всі свої взаємозв’язки в їх дійсному порядку: взаємозв’язок один з одним, взаємозв’язок з усім творінням і взаємозв’язок з самим Богом. До нас приходить надзвичайне знання: ми дійсно займаємо важливе місце в задумі Божому, і кожен з нас відповідає на особливий дар нашого створення. Найголовніше для людини у нашому суспільстві  є усвідомлення своєї цінності, свого власного особливого дару — дару створення саме її.

Як же нам приступити безпосередньо до практики медитації? Медитація за своєю суттю є дисципліною, в якій ми тренуємося відступати на задній план, зосереджуючи всю свою увагу,  все своє єство на Богові. Але з чого почати? В першу чергу —  з самого себе, навчаючись перебувати в мовчанці. Нам слід почати з осягнення свого буття,  з того, як бути самим собою, не виражаючи себе в якій-небудь діяльності, роботі чи роздумуванні,  а просто  бути.

Ось в чому мета медитативних вправ і саме мистецтво медитації — в повторенні нашої молитовної формули, нашої мантри. Медитуючи, нам потрібно навчитися просто залишатися на одному місці і перебувати в тиші, в такій тиші, яка тільки для нас фізично можлива. Потім, сидячи в тиші, ми переходимо до повторення нашої формули або мантри в своєму серці, в глибині розуму, в самому центрі нашого буття. Я рекомендую вам вимовляти в якості християнської мантри арамійське слово «Мараната«. Воно складається з чотирьох складів, вимовлених з однаковим наголосом. Повторюйте ці чотири склади про себе, мовчки, не артикулюючи вголос. Вимовляйте їх і одночасно прислухайтеся до них: ма-ра-на-та.

Мета виголошення і повторення нашої мантри полягає в тому, щоб вона стала осередком вашої уваги і концентрації. При цьому ви ні про що не думаєте. Ви не прагнете до різних просвітлень, що приходять до вас, до різних думок. Ви залишаєте все це, дозволяєте всім думкам і станам відступити. Ви прагнете увійти у наростаючу тишу, і єдине, що продовжує звучати у вашій душі, це молитовна формула, мантра.

В медитативному досвіді необхідно здобути терпіння, важливо стати надзвичайно терплячим, а повторення мантри неодмінно веде до цього. Вам потрібно навчитися смирення. Медитуючи, ми не прагнемо володіти Богом. Не прагнемо також і до глибокого розуміння Його. Ми просто прагнемо бути тими, ким покликані бути. Ми намагаємося прийняти якомога повніше той головний дар, яким ми володіємо — дар нашого створення, намагаємося якомога повніше відкритися йому. Саме для цього нам потрібно навчитися бути нерухомими, безмовними, бути справді смиренними.

Кожному з нас знайоме поняття «егоїзм». Слово «его» сьогодні часто вживається в повсякденній мові і професійному мовленні. Медитуючи, ми зміщуємо своє его на задній план. Ми не намагаємося побачити світ  крізь своє его, але прагнемо бути самими собою, розраховувати на своє справжнє Я. Цікаво відмітити, що як тільки ми залишаємо зусилля, роздивляючись світ, опановуючи його, ми починаємо бачити по-справжньому все, і це все стає дійсно нашим.

Коли ти тільки починаєш свої заняття медитацією, ти неодмінно повинен усвідомити всю простоту. Ти відкриєш її, даючи собі можливість щоранку і щовечора просто бути, перебувати в цілковитому смиренні, не питаючи себе: «Що зі мною зараз відбувається?», не намагаючись аналізувати свої почуття: «Чи отримаю я задоволення? Чи дає це мені що-небудь?». Під час такого перебування в спокої ти абсолютно відсторонюється від свого самодостатнього его. Медитуючи, ти переживатимеш цей досвід щоранку і щовечора. Під час медитації ти просто повторюєш свою молитовну формулу від початку і до кінця: ма-ра-на-фа. Такий початок.

Медитація бере свій початок у вірі. Ти жодним чином не можеш оцінювати те, що з тобою відбувається, коли ти починаєш свою практику. На початку потрібна  довіра. Але надалі цей початок обов’язково приведе тебе до глибин віри. Не потрібно докладати жорстких зусиль медитуючи: спробуй повторювати свою молитовну формулу три хвилини, потім зроби паузу і подивися, що при цьому відбувається. Тут необхідне тренування, а воно, в свою чергу, вимагає терпіння, що дозволяє щодня повторювати нашу мантру від початку і до кінця медитації.

Що все це означає з християнської точки зору? Ми, християни, знаємо, що Бог послав нам Свого Духа, і Дух Божий тепер мешкає в наших серцях. Інакше кажучи, Він в нас, і медитація — це наша відкритість до Його присутності в нас. Звернімося до слів апостола Павла: «Бо Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», — він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа.» (2 Кор 4: 6).

Це світло  і цю славу ми знайдемо у своїх серцях, варто тільки навчитися перебувати в спокої, тиші і смиренні. В цьому і полягає мета мантри — вести нас до цієї тиші, до спокою, до смирення.

Аудіо-запис бесіди (англ.)

break

Переклад: Оксана Захаревич